STOP MILK education

Дорослий досвід базується на знайомих подіях, на тому, що ми вважаємо доведеним. Наприклад, якщо ми бачимо, що падає гумовий м'ячик, ми знаємо, що він відстрибне і можливо проскаче кілька разів. Якщо щось підкидається у повітря — ми знаємо, що воно впаде. Ми дізнаємося про початкові моменти удару в гольфі або тенісної подачі, і знаємо, що станеться далі. Але дитина позбавлена цього досвіду — для неї всі дії невідомі та непередбачувані.

Після останнього стрибка розвитку дитина може оцінювати м'які переходи в звуках, текстурі, смаку, світлі, помічати рух. Але всі ці зміни — прості. Як тільки вони стають складнішими — дитина більше не може стежити за ними. У районі 19 тижнів (між 18 і 20) можливість дитини усвідомлювати світ навколо себе стає більш розвиненою і трохи схожою на нашу. Вона починає експериментувати із подіями.

До 12 тижнів (попередня криза) дитина може сконцентрувати погляд на іграшці, яку ви тримаєте перед нею, та стиснути її двома руками. Зараз вона починає потроху розуміти, що може дотягнутися до іграшки, стиснути однією рукою, повернути, щоб оглянути з усіх боків, потрясти і спробувати засунути в рот. Новий рівень фізичної активності набагато складніший, ніж здається, і набагато більший, ніж просто фізичний розвиток рук та пальців. Це говорить про високий ступінь розвитку неврологічного (інтелектуального?). Цей розвиток дозволить вашій дитині розвинути цілий набір нових умінь.

Спочатку ці вміння здаються крихкими, але поступово вони стають очевиднішими. Звуки, які видає немовля, можуть, як і раніше, здаватися вам дитячим гулінням, але вони дійсно стають все складнішими і складнішими. Безперечно, коли дитина збере звуки у слово "мама" або "тато", ви це помітите. Крім того, ви безперечно помітите її перший переворот і перші спроби повзти. Для всіх цих можливостей дитина зараз напрацьовує окремі навички, які потім зможе зібрати в ланцюжок послідовностей, які дорослі назвуть подією. Крім того, цей процес дозволяє дитині усвідомити, що світ складається з об'єктів, які продовжують існувати незалежно від того, бачимо ми їх чи ні. Ви бачите, як ретельно малюк працює у перший рік для усвідомлення світу навколо себе.

Стурбованість дитини з приводу нових змін супроводжує черговий стрибок зростання, який починається приблизно в 15 тижнів — між 14 і 17. Ці зміни стосуються того, як малюк бачить, чує та відчуває. Йому потрібен час, щоб розібратися з усіма новими відчуттями, і він віддає перевагу безпечному і звичному місцю. Він знову заявляє, що йому потрібно бути з мамою, притиснутим до неї, і пізнавати новий світ покроково. З цього віку неспокійні періоди є тривалішими, ніж раніше. В середньому, період займає 5 тижнів, але може бути лише тиждень або розтягнутися на шість.

Ознаки

Так як дитина стурбована тим, що відбувається з нею, вона може легше розплакатися в цей період часу. Дуже вимоглива, дитина може плакати, хникати і скаржитися набагато частіше, ніж будь-коли до цього. У дитини немає пояснень, чому вона хоче "захопити" маму у власність, але вона справді хоче бути з мамою. Дитина плаче менше, коли вона з вами, і може наполягати на тому, щоб ви приділяли їй безроздільну увагу. Малюк не тільки хоче, щоб його весь час носили на ручках, але й бажає, щоб його розважали весь цей час. Якщо дитина не зайнята, не захоплена чимось, то вона може продовжувати сердитися, навіть сидячи у вас на колінах.

Ви дізнаєтеся, що час наближається, якщо:

можуть бути проблеми із сном. Малюк може бути дуже неспокійним всю ніч. Важко укласти його в ліжко ввечері або він може прокидатися ночами і довго не засинати. Може знову вимагати почастішання нічних годувань. Вранці може прокидатися раніше, ніж звичайно;
може соромитись незнайомців. Може відмовитися сидіти в когось, крім мами, на колінах, або може засмутитися, коли незнайома людина дивиться чи розмовляє з ним. Може злякатися свого тата, якщо бачить його мало протягом дня. У будь-якому випадку, його сором'язливість більш очевидна стосовно людей, які не схожі на вас;
може вимагати більшої уваги. Дитина може вимагати розваг від вас, наполягаючи, щоб ви робили щось разом з нею. Або, зрештою, просто вимагати, щоб ви весь час дивилися на неї. Може почати плакати в той момент, коли ви йдете від неї;
потрібна додаткова підтримка для голови. Коли ви носите капризну дитину, ви можете помітити, що для тіла і голови потрібна велика підтримка. Дитина може сповзати у ваших руках униз, особливо коли плаче. Дитина прагне наблизитись до новонародженого стану;
може виявити бажання постійно бути з вами. Дитина може відмовитися сидіти одна, тоді як якщо ви стоїте поряд і торкаєтесь її — вона готова сидіти абсолютно спокійно;
може втратити апетит. Діти, які перебувають і на грудному, і на штучному вигодовуванні, зазвичай виявляють зниження апетиту протягом цього проміжку часу. Не хвилюйтеся, якщо дитина відволікається на те, що чує або бачить навколо, або якщо починає грати з соском замість того, щоб їсти. Діти можуть взагалі відвертатися від грудей або пляшки і відмовлятися їсти щось. Іноді примхливі діти можуть їсти щось одне та відмовлятися від іншого. Майже всі матері сприймають цю відмову як ознаку, що потрібно давати щось ще додатково. Деякі мами відчувають ніби дитина відмовляється від неї персонально. Це зовсім не так. Ваша дитина просто неспокійна. Цілком немає необхідності закінчувати годування груддю в цей проміжок часу. Можна швидше сказати, що це поганий час для зміни харчування вашої дитини;
може бути в поганому настрої. У деяких дітей у цей час відзначаються різкі перепади настрою. Один день вони лише посміхаються, другий — нічого не може врятувати від сліз. Зміни настрою можуть відбуватися у момент. Зараз він сміється, а за хвилину — розридається горючими сльозами. Іноді починає плакати, продовжуючи сміятися. Деякі мами кажуть, що сміх і сльози виглядають настільки драматично, що здаються нереальними;
може бути апатичним. Малюк може перестати видавати звичні та знайомі звуки на короткий період, або може лежати без руху, дивлячись у повітря чи смикати свої вуха, наприклад. Дуже часто у цьому віці діти виглядають апатичними чи поглиненими своїми думками. Багато мам знаходять таку поведінку дітей дивною і насторожуючою. Але насправді така апатія — лише затишшя перед бурею. Ця перерва — ознака того, що ваша дитина напередодні безлічі нових відкриттів у новому світі, які їй необхідно зробити для оволодіння новими навичками.

З книги Хетті Вандерейт та Франс Плой «Капризує? Значить, розвивається!».

19-тий тиждень: світ подій