STOP MILK education

У районі 26 тижнів у вашої дитини з'являються ознаки наступного знаменного стрибка у розвитку. Якщо ви пильно спостерігатимете за дитиною, то помітите, що вона робить або намагається зробити безліч нових речей. Незалежно від того, повзає малюк уже чи ні на цій стадії розвитку, він стає значно мобільнішим, тому що вчиться координувати рухи рук і ніг з рухами всього тіла. Базуючись на своїх знаннях про події, дитина починає вивчати взаємозв'язки між речами, які створюють її світ.

Одним із найзначніших навичок стає те, що дитина осягає таке поняття, як дистанція від однієї речі до іншої. Ми це сприймаємо як даність, але для дитини це тривожне відкриття, яке радикально змінює її світ. Світ раптово стає величезним місцем, в якому дитина лише крихта, навіть якщо і дуже гучна. Що те, що дитина хоче отримати, може перебувати на високій полиці, або за межами її ліжечка, і в неї немає жодної можливості дістати омріяний предмет. Мати може йти, і хоча вона йде лише в іншу кімнату, для малюка це рівнозначно, ніби вона поїхала до Китаю — він не може піти за нею, тому що стирчить у своєму ліжечку або не досить добре освоїв навик повзання. Навіть якщо дитина вже фахівець із повзання, вона все одно усвідомлює, що мати може рухатися набагато швидше, і може від неї втекти.

Це відкриття лякає малюка, і переживання цих тижнів може дорого коштувати батькам. Але якщо ви зрозумієте джерело його страху та складнощів, ви дуже зможете йому допомогти. Справді, після того, як дитина навчиться долати простір навколо себе і контролювати відстань між собою та річчю, до якої намагається дотягнутися, вона буде здатна робити набагато більше, ніж раніше. Але це буде період, коли їй буде потрібна постійна підтримка.

Входження у світ взаємовідносин торкнеться всього, що ваша дитина сприймає та робить. Вона відчуває ці зміни близько 23 тижнів, і з цього моменту дитина втратить спокій. Потрапивши в море нових вражень, дитині необхідно повернутися до основ, до мами, і притиснутися до неї, створюючи собі затишок. Знайомі почуття безпеки та тепла, які вона надає, допоможуть малюку розслабитись, дозволити опуститися напливу нових речей та «прорости» у новий світ як на своє місце. Цей неспокійний період зазвичай займає близько 4 тижнів, але може бути від 1 до 5 тижнів. З того моменту, як дитина освоїть взаємини відстані між речами, вона, швидше за все, стане неспокійною знову в районі 29 тижнів — після того, як навичка розвинеться повністю. Це не ознака нового стрибка — це означає, що малюк зрозумів, що мати теж може піти. Пам'ятайте, що якщо дитина стає більш неспокійною, спостерігайте за нею уважніше, щоб зрозуміти, чи набуває вона нових навичок.

Ознаки

Коли дитину починають турбувати зміни у її світі, вона легше починає плакати. Багато матерів у цей період кажуть, що дитина стає дратівливою, незадоволеною. Зазвичай спокійна дитина стає неспокійною, нетерплячою, важкою. Практично всі діти плачуть менше, якщо їх носять на руках, притискають до себе, або принаймні складають компанію під час гри.

Ви знаєте, що час змін наближається, за такими ознаками:

може гірше спати. Дитина може спати менше, ніж зазвичай. Більшість дітей мають проблеми із засинанням, або прокидаються раніше, ніж зазвичай. Дехто не хоче спати вдень, інші не хочуть засинати ввечері. Є й такі, що відмовляються робити і те, й інше;
дитині можуть снитися кошмари. Дитина може спати дуже неспокійно. Іноді дитина так сильно кидається, крутиться і розмахує руками, що це виглядає так, ніби їй сняться кошмари;
може ставати сором'язливішою з оточуючими. Дитина може заперечувати, коли сторонні люди дивляться на неї, говорять чи чіпають її, і зовсім не бажає сидіти у них на колінах. Крім того, часто дитина хоче мати вас у зоні бачення, навіть коли поряд немає сторонніх. Майже всі матері відзначають це в даний проміжок часу. У цьому віці сором'язливість ще очевидніша з дуже простої причини — дитина розуміє, що ви можете від неї піти;
може вимагати більше уваги. Дитина може вимагати, щоб ви більше з нею грали, більше проводили з нею часу або просто більше дивилися на неї;
може прагнути завжди бути з вами. Дитина може наполягати на тому, щоби завжди бути з вами. Багато дітей не хочуть весь час бути на руках, але деякі не задовольняються спокійним сидінням у мами на колінах, і ридають, просячи, щоб їх взяли на руки. Як тільки вони свого домагаються, вони починають відштовхуватися від мами, і прагнуть дотягнутися до різних цікавих речей у світі довкола нього; може втратити апетит. Діти, чи перебувають вони у грудному вигодовуванні чи на штучному вигодовуванні, іноді їдять менше або відмовляються від їжі взагалі. При цьому вони, звичайно, відмовляються і від інших видів їжі або пиття. Часто дитині потрібно більше часу для завершення їжі. Іноді діти воліють просто посмоктувати сосок або соску замість того, щоб їсти;
може ставати апатичною. Дитина може припинити видавати такі знайомі вам звуки. Або може лежати без руху, дивлячись перед собою або просто оглядаючись навколо. Матері зазвичай знаходять таку поведінку дивною і насторожуються;
може заперечувати проти зміни підгузка та одягання. Дитина може плакати, штовхатися, метатися і крутитися, коли ви хочете змінити їй підгузок або одягнути. Таке відбувається з багатьма дітьми. Вони просто не хочуть, щоб мати чіпала їхній одяг;
може частіше притискати до себе речі. Найчастіше діти тягнуться за ведмедиком, тапками, простирадлом або рушником. Для більшості дітей не важливо, що саме це буде, головне щоб воно було м'яким, але деякі діти сприймають лише один певний об'єкт. Часто вони поєднують притискання предмета до себе з смоктанням великого пальця або смиканням вуха. Виглядає це так, ніби предмет дає дитині почуття безпеки, особливо коли мама зайнята.

З книги Хетті Вандерейт та Франс Плой «Капризує? Значить, розвивається!».

26-тий тиждень: світ взаємозв'язків